Лагода

Нині людська цивілізація переживає бум інформаційної епохи. Інформація стала єдино важливим і таким, що має абсолютну цінність, ресурсом. «Хто володіє інформацією, той володіє світом». Інформація, по суті, — це інструмент впливу, знаряддя управління свідомістю людських мас в глобальному — планетарному масштабі. Основним важелем цього механізму є засоби масової інформації, в широкому розумінні цього поняття. Це газети, журнали, телеканали, радіостанції, інтернет-ресурси, зовнішні інформаційні носії (рекламні щити, білборди, сіті-лайти), мобільні телефони, що приймають повідомлення в різних форматах (смс, ммс, електронна пошта). Усі ці джерела інформації беруть участь у битві за свідомість людей.

Після розпаду СРСР ми почали будувати демократичне суспільство. У нас з’явилося те, чого, як нас тепер переконують, раніше ніколи не було — «реальна свобода слова». Про це нам і досі нагадують при кожній слушній нагоді. Але що несе в собі ця сама «свобода слова»? Якщо ми замислимося над сенсом цього поняття, нам стане зрозуміло, що свобода слова — це можливість висловлювати різні думки різним людям про ті чи інші проблеми суспільства. Проявляється вона у свободі вибору форми подання та вираження думки. Основу її складають принципи та рівень моралі й людяності того, хто оголошує цю інформацію. Тобто, подаючи ту чи іншу інформацію про проблему суспільства, той же журналіст усвідомлює, що від стилю і форми подання його інформації залежить те, як вона буде сприйнята людьми, як вона вплине на їхнє подальше ставлення до того чи іншого явища, події чи людини. Відповідно, вже заздалегідь відомий результат впливу цієї інформації на свідомість людини, а отже негласного формування в її свідомості відповідної думки. А це вже сфера прихованого управління людьми.

На жаль, ті процеси нашого суспільства, свідками яких ми з вами стали, вказують на те, що «свобода слова» тепер трактується, як синонім поняття «вседозволеність». Спостерігаючи за роботою ЗМІ, виникає бажання порівняти деяких недобросовісних журналістів з підлітками, які абсолютно не віддають собі звіту про наслідки своїх негативних робіт, іноді усього лише виконуючи чиєсь політичне, економічне або інше «замовлення», тобто заробляючи гроші на брехні. Як результат, ми отримуємо засилля інформаційного сміття: безглузді «мильні опери», що притуплюють свідомість населення, нескінченні політичні ток-шоу, що обговорюють глибину кризи в суспільстві, які активують в людях агресію, розбрат, злість, програми новин обрушують на людей потік негативної, гнітючої інформації. Таке враження, що окрім чвар політиків, скандалів знаменитостей, ДТП районного масштабу і вбивств на побутовому рівні, окрім терористів у нашому світі більше нічого не відбувається. Фільми штампують за однотипними сценаріями. Сюжети серіалів — низькопробні, вульгарні, що примушують людей переживати чужі життя замість того, щоб жити своїм реальним життям. Ток-шоу спекулюють на низинному, активуючи в людей пристрасть до підслуховування і підглядування.

Люди за своєю природою — імітатори, вони наслідують один одного. Тож як вони поводитимуться, коли постійно бачать тільки негативний стиль поведінки, який їм цілодобово нав’язується засобами масової інформації? І в першу чергу страждає молодь — майбутнє нації. Насправді нашу увагу зумисне перемикають з головного на третьосортне сприйняття. Аналізуючи вищевикладене, напрошується висновок, що це не випадковий збіг обставин, а чітко сплановані дії. Стає зрозуміло, що йде інформаційна війна, війна за нашу з вами свідомість, війна за майбутнє без нас і наших дітей. Адже якщо в людей постійно активують агресію, логічним є висновок — до чого це в результаті може призвести.

Пропаганда — потужна сила, що іноді заподіює набагато більший збиток окремо взятій державі, аніж військові дії на її території. Внаслідок цього без перебільшення можна стверджувати, що ЗМІ є одним з найважливіших механізмів впливу на стабільність ситуації в державі, у світі, впливу на формування громадської думки, настроїв серед мас людей.

Ви можете й самі проаналізувати те, що відбувається, враховуючи вищевикладене. Куди взагалі штовхають суспільство, цивілізацію? Які цілі і завдання ставлять перед собою люди, які володіють переважною частиною світового капіталу, та перед своїми керованими маріонетковими урядами різних країн? Адже усе це глобальне управління так чи інакше позначається на ЗМІ та на тій інформації, що подається ними.

Якщо ви уважно простежите, то помітите, що у багатьох «розвинутих» країнах політика й бізнес настільки щільно переплелися, що вже давно стерлася межа між політиком, бізнесменом, урядовцем. Це призвело до того, що урядовці перестали керуватися такими поняттями, як «служіння державі, народові», «державні інтереси», «честь мундира». Для них ближчими є поняття: «прибуток», «вигода», «особистий добробут». Таким чином, державою (у більшості своїй) починають правити люди тимчасові, які піклуються лише про миттєвий прибуток. Їм немає ніякого діла до глобального, до того, що відбувається у світі, оскільки вони розуміють, що перебувають у своїх кріслах від сили пару років, за які треба встигнути збити капітал «для безбідного існування». Тож, не усвідомлюючи такої глобальної відповідальності за свій народ і майбутнє своєї країни, вони безперешкодно пропускають деструктивну інформацію, яка не просто переформатовує свідомість громадян, але й знищує в них духовну основу існування нації в цілому.

Засоби масової інформації завжди підпорядковані внутрішньодержавній ідеології, якщо така існує. В умовах ринкової економіки усі сфери життя суспільства підвладні економічним законам і цілям — отримання максимального прибутку при мінімальних витратах. Газети, журнали, телеканали, радіостанції тепер і у нас стали комерційними підприємствами, націленими на заробіток грошей своїм власникам. Тобто тепер за гроші можна створити рекламу будь-якого продукту, події, людини. Можна створити новину, інформаційний привід, привернути увагу громадськості до тієї чи іншої події, явища. Таке відчуття, що більшість людей, які працюють в ЗМІ, забули про те, що покликання кожної людини — це служіння ідеалам добра, пропаганда людяності. Власне, зараз про це не прийнято згадувати навіть на лекціях в інститутах, де навчають майбутніх журналістів. Зате натомість активно висвітлюється тема про техніку впливу на свідомість людей. Тож якщо всі ЗМІ стали на ринкові рейки, виникає питання: а хто проплачує їхню діяльність? Хто формує наш світогляд, хто впливає на нашу свідомість і технічно відводить від пропаганди загальнолюдських цінностей? Під які стандарти керованої маси нас хочуть відформатувати?

Не слід забувати, що робота представника ЗМІ — це, в першу чергу, служіння своїй Совісті. Він, як тонкий оператор, провідник інформації, працює з психікою інших людей. Від його чесності, професійного рівня, високого рівня інтелекту, моральних засад і культурно-моральних цінностей залежить те, в якому суспільстві будемо жити усі ми з вами, у тому числі й він сам та його родина. Від його внутрішньої чистоти, глибини усвідомлення та розуміння процесів в суспільстві залежить і якість інформації, яку він подає людям. Саме представники ЗМІ задають вектор розвитку суспільства. ЗМІ здатні націлити суспільство на позитивну хвилю, створити усі умови для формування творчого товариства відповідальних співтворців, міри відповідальності за те, що відбувається в суспільстві.

Головна проблема людства — у його апатичній позиції: «А що я можу один?». Але ж насправді кожен із нас здатний на багато що. Кожен із нас може вплинути на глобальну ситуацію. Усі ми скучили за світлою, доброю інформацією, за творчими програмами в теле- і радіопередачах, проектами в газетах і журналах. Що заважає журналістам змінити вектор свого мислення і почати творити на благо людей, а не на шкоду? Нічого, окрім стереотипів та невіри в реальність сили власного ж слова. Тож давайте усі разом підключимося до цього процесу! Кожен із нас може подати ідею, написати позитивну замітку, статтю в Інтернет, в місцеві газети, на телебачення.

Давайте створювати творче та пізнавальне, адже кожен із нас є носієм унікальних знань і життєвого досвіду. Саме людям під силу задати нову моду в суспільстві — моду на Добро! Коли ініціатива піде від простих громадян, то й самі журналісти підхоплять цю хвилю, і тоді ЗМІ будуть змушені переформатувати свій ефір, реагуючи на «потреби ринку». Тож творіть добро навколо себе, і ви не помітите, як зміниться і довколишнє суспільство, а ставлення людей один до одного стане добрішим. І пам’ятайте: сприймати чи не сприймати ту чи іншу інформацію — ваш вибір, який залежить від вашого уміння відділяти зерна від лушпиння. Сійте самі якомога частіше добро у світ, і тоді він порадує вас добрим урожаєм хороших ідей суспільства і добрих людей.

Андрій Ковтунов