Лагода

«Мистецтво — це те, чим світ стане,
а не те, чим він є».
(Карл Краус).

Так склалося, що у кожного народу — своя культура, і крізь цю призму дуже зручно дивитися на той напрям, що задається для держави в цілому. Адже мистецтво є одним із важелів впливу на маси, спосіб нав’язування певних видів творчості. Воно має здатність впливати на свідомість, змінюючи її. То що ж таке мистецтво? Чому воно має таке вагоме значення для людства і так впливає на нього? Словом «мистецтво» заведено називати будь-яку дію творіння, це — образне осмислення дійсності автором, передача його внутрішнього світу і притаманної йому сили. У своєму творчому пориві автор може передавати свій душевний стан або виступати в якості провідника вищої невідомої сили.

У нашому світі все складається з енергії, яка може набувати лише різні форми, а вони вже, в свою чергу, різняться за своїм напрямом. Саме автор і обирає цей напрям, який може стати як добрим, так і поганим. Перебуваючи у доброму дусі, автор працює на творення, в поганому — на руйнування. Кожен майстер вкладає у свій витвір власну силу, і її вплив на поціновувача визначатиметься або позитивно, або ж негативно.

Досить часто трапляється і так, що саме ті митці, котрі вклали певні негативні образи і негативну силу в свій твір, і стають відомими. Однак звинувачувати автора в цьому буде неправильно або ж не завжди правильно. Оскільки він, перебуваючи у відповідному стані духу, можливо, внаслідок якихось особистих життєвих обставин, міг просто виплеснути все наболіле на даний час у своє творіння. Тут усе таїться значно глибше, адже популярність кого б то не було можна просто нав’язати, як це досить успішно робиться у нашому суспільстві. І ті, хто це робить, добре знають, що мистецтво — саме той інструмент, що здатний впливати на душу та на психіку людини, а отже, й на підсвідомість.

З дитинства нас учили, що мистецтво несе в собі духовну їжу для нашої свідомості. Але, як ми вже знаємо, воно може і нашкодити. Тож виходить, що мистецтво змінює нашу свідомість, керує нею. Отже, треба з обережністю ставитися до тих творів мистецтва, що потрапляють до наших рук.

Нині з’явився такий специфічний термін як «сучасне мистецтво», який досить складно навіть на 50% назвати позитивним і таким, що несе добро в маси. І мало хто замислюється про наслідки такої творчості. Згадаємо досліди з водою, яка змінює свою структуру відповідно до того, які слова вимовляються біля неї. Коли вода «чує» хороші слова, її кристали набувають гарної, правильної та завершеної форми, і навпаки — якщо біля води лаятися, то її кристали стають хаотичними і зруйнованими. Так і з мистецтвом: для того, щоб воно було таким, яким нас вчили його сприймати з раннього дитинства, треба, щоб кожен автор усвідомлював, що він робить і для чого. Адже майстер зобов’язаний відчувати відповідальність за людей, які будуть оцінювати його творіння. І не має значення, чи буде це одна людина, чи цілі народи. Важливо, щоб творець сам став Людиною та зумів передати цей дивовижний стан іншим людям. Найважливішим, напевно, є останнє, оскільки для того, щоб повною мірою знати та розуміти іншого, треба починати з себе. А це — найважче у житті.

Коли б кожен творець розвивався за схемою, в якій передбачено за мету — бути Людиною, то мистецтво діяло б на суспільство по-доброму та сприятливо. Тільки уявіть, скільки позитиву можна було б почерпнути з цієї сфери, аби кожен митець подивився на світ з того ракурсу, що вищий від нього самого. І якби в нашому суспільстві було заведено думати спершу про інших, а вже потім про себе — можливо, тоді у мистецтві і не з’являлося б таких недопрацювань. На жаль, поки що нам ще далеко до цього ідеалу. Але, принаймні, ми знаємо напевне, над чим працювати.

Жанна Хвещук,
учасниця Міжнародної громадської організації «ЛАГОДА»