Лагода

У сучасному світі завдяки деструктивним діям деяких ЗМІ стали знеціненими дуже важливі слова та поняття - такі, як Честь, Совість, Гідність, Батьківщина. Поняття «бути Людиною» штучно нівелюють. Людині внушають, що вона егоїстична, що вона тварина, вовк по відношенню до інших людей; в ній формують антилюдську систему цінностей. Але не все так погано в цьому світі. Досі є люди, які боролися й продовжуватимуть боротися з цими явищами, відстоюючи честь своєї Батьківщини за допомогою пера і повертаючи людям справжні духовні цінності. Досвід видатних особистостей минулого допомагає зрозуміти не лише історію, але й багато чого з того, що відбувається сьогодні.

Петро Аркадійович Столипін - дворянин старовинного слов’янського роду; людина, яка займала один із найвищих посад Російської Імперії, яка зробила дуже багато для процвітання держави, - мав незвичайний родовий герб.

Давайте розглянемо докладніше цю емблему. Внизу герба - напис латиною «DEO SPES MEA», що в перекладі на російську означає: «У Богові моя надія». По обидва боки герба стоять єдинороги. В центрі композиції орел тримає в своїх пазурах на одній осі, ніби на вагах, оуробор ( ліворуч) та підкову з хрестом (праворуч), що уособлює єгипетський хрест - АНКХ. Що може означати таке поєднання символів?

Єдиноріг - містична істота - тварина з тілом коня чи оленя, яка має довгий гострий ріг. Символізує жіноче начало, місячний принцип, непорочність, чистоту, цнотливість.

Зустрічається у фольклорі багатьох країн. У Китаї, наприклад, єдиноріг уособлює достаток та довголіття. У християнському мистецтві він асоціюється з голубом та ягням. За легендами, єдиноріг може бути пійманий тільки цнотливою дівою, яка самотньо сидить у лісі: відчуваючи її чистоту, він може підійти до неї, покласти голову їй на коліна й заснути. На основі цих легенд єдиноріг став символом чистоти, зокрема жіночої. Так само він є алегорією Христа. Оскільки Христос «Ріг спасіння підніс нам» (Євангеліє від Луки), ріг єдинорога став символом хреста. У геральдиці єдиноріг почав з’являтися з ХV століття в якості символу чистоти, непорочності та чоловічої честі.

Оуробор (ороборо, Уроборос) - змія, яка кусає свій хвіст (поглинаючи сама себе) - у християнстві символізує матеріальний світ та його кінцівку. Коли змія сама себе поглине, тоді все, що було окреслено всередині неї, зникне. Міфологічний світовий змій, обвивши кільцем Землю та схопивши себе за хвіст, вважається символом нескінченного відродження, мінливої природи речей. Він є одним з перших символів нескінченності в історії людства. Уроборос також є символом циклічності, наче Фенікс, а ще уособлює ідею первісної єдності.

Підкова з хрестом - єгипетський хрест - АНКХ. У цьому хресті поєднані два символи: коло (як символ вічності) і підвішений до нього тау — хрест (як символ життя); разом вони уособлюють безсмертя, вічне життя. Значення анкха як знаку використовувалося для позначення життя, безсмертя, вічності, мудрості. Анкх був захисним знаком. Анкх - ключ, що відкриває двері в світ Богів і дозволяє людині пройти в цей світ. Найбільш значущий символ у стародавніх єгиптян, відомий також, як крукс анста або «ансете», або «хрест з рукояткою». Уособлює «життя, яке прийде», «час, який настане», ключ до таємниць життя і знань.

Орел - найважливіший солярний символ усіх богів Сонця, асоціюється з величчю, владою (особливо імперською), хоробрістю, силою. Орел уособлює зір та духовне начало в людині, яка може злетіти до Небес. У багатьох культурах орел - посланець небес, посередник між Небом і Землею. Люди наділили орла властивістю переносити душі на небеса, звідси й бере початок давньоримський звичай випускати орла під час спалювання тіла померлого імператора. Орел не тільки супутник усіх великих богів, а й часто їхня пряма персоніфікація.

Боротьба орла зі змією або зображення орла зі змією в кігтях символізує перемогу духу. У цій сутичці орел уособлює сили добра, а змій - сили хтонічні, злі. Тобто, по суті, орел підносить Богам душу і результат, оцінку вибору людини, її матеріальних чи духовних бажань. У геральдиці орел — символ влади, панування, великодушності та прозорливості. Буває одно- або двоголовим. Ще за часів засновників Риму - Ромула та Рема - його зображували на штандартах як «птаха Юпітера». Після завоювання християнами Палестини двоголовий орел став гербом Священної Римської імперії, а пізніше - Австрійської (Австро-Угорської) та Російської імперії.

Судячи з цих знаків, цей древній рід здавна служив Богові й Батьківщині та стояв на сторожі духовних цінностей слов’янського народу. За вчинками Петра Аркадійовича, за його високими моральними принципами можна підсумувати, що він був Людиною з великої літери. І в його свідомості переважали духовні принципи. Це була людина, готова пожертвувати своїм життям заради людей та Батьківщини (на відміну від багатьох, готових пожертвувати Батьківщиною заради своєї наживи).

Варто тут згадати який сплеск меценатства в Києві, і який економічний ріст відбувся на початку ХХ століття, що стало можливим саме завдяки економічній політиці Столипіна. На жаль, тоді суспільство не змогло вберегти людину, яка дійсно зробила багато чого для людства і для Вітчизни. За часи його служіння було скоєно 16 замахів на життя Столипіна. А сімнадцятий замах став для нього фатальним.

31 серпня 1911 року Микола ІІ прибув з родиною до Києва на святкування 50-річчя скасування кріпосного права і відкриття пам’ятника Олександру ІІ. А фатальний замах на Петра Аркадійовича було здійснено наступного дня — 1 вересня 1911 року, в будівлі Київського оперного театру, «терористом» Багровим (24 років від народження, віросповідання іудейського), яким маніпулювали Деструктори...

Коли відкрили заповіт Столипіна, написаний задовго до замаху Багрова, у перших рядках його прочитали: «Я хочу бути похованим там, де мене вб’ють». На виконання заповіту він був похований у Києві, в Києво-Печерській лаврі. Поховання відбулося в надзвичайно урочистій обстановці. Величезний людський потік проводжав до могили останки передчасно загиблого міністра-героя, Людини, яка за півстоліття свого життя зробила для країни та людей набагато більше, ніж усі його попередники.

Основна заслуга П. А. Столипіна та основний його слід в історії полягав у тому, що він пропагував ідею людяності в суспільстві, боровся проти тих, хто руйнував країну зсередини. У цьому суть та ідеологія його реформ і в цьому — їх безцінний досвід для нас. Багато істориків та аналітики вважають, що якщо б не було злочину 1 вересня 1911 року, то не було б, ймовірно, і світової війни, і революції з її жахливими наслідками. Столипіну приписують багато разів повторене ним твердження: «...війна може згубити Росію». Підтвердженням цих слів є те економічне та соціальне становище, у якому опинилася Росія після І Світової війни і подальшої революції в ній. Якщо з цим погодитися, то вбивство Столипіна мало катастрофічні наслідки не лише у всеросійському, а й у світовому масштабі.

З листа Столипіна, написаного письменнику Левові Миколайовичу Толстому в кінці жовтня 1907 року: «Ви мені завжди здавалися великою людиною, я про себе скромної думки. Мене винесла нагору хвиля подій — ймовірно, на одну мить! Я хочу все ж таки цю мить використовувати в міру моїх сил, розумінь та почуттів на благо людей і моєї Батьківщини, яку люблю, як любили її за старих часів. Як же я зможу робити не те, що думаю і усвідомлюю добром?»

Віктор Єфремов
учасник Міжнародної громадської організації «ЛАГОДА»