Інтернет чи бібліотека?

Інтернет сьогодні скрізь: у кожному будинку, офісі, в мобільному телефоні. Зручність користування цим винаходом цивілізації є простою та доступною майже кожному студентові, працівникам розумової праці та і багатьом іншим громадянам. Різноманітні пошукові системи пропонують користувачам усілякі способи сортування, фільтрації та пошуку необхідної інформації. На перший погляд, це зручно, значно скорочує час на пошуки важливої інформації. Але давайте розберемося, чим ми платимо за ці зручності та й чи такими вже достовірними є інформаційні джерела, викладені на сайтах в Інтернеті.

У минулі часи поява локальної мережі в інституті та підключення її до «всесвітньої павутини» викликала у мене, тодішнього студента, захоплення і подив. Передача інформації на величезні відстані займала усього декілька секунд. Доступність до всіх світових сайтів відкривала величезні можливості в пізнанні світу та спілкуванні з людьми з інших континентів Земної кулі. Зручність та заощадження часу на пошуки потрібної інформації не йшла ні в яке порівняння з подібним пошуком у бібліотеці з її численними каталогами й різними незручностями, пов’язаними з копіюванням цієї інформації. Не виходячи з дому, кожен, здавалося б, міг мати доступ до будь-яких знань, якими «переповнений» Інтернет. Але, як відомо, такий безкоштовний обсяг інформації, як сир в мишоловці, задарма у світі грошей і споживчих стосунків суспільства підкладений не буде. Яка каверза ховається за всією цією «зручністю»? Яку ціну ми платимо за нашу лінь та небажання ходити й працювати з книгами до бібліотек? І наскільки точною та «важливою» є та інформація, яку ми знаходимо в павутині всесвітньої мережі?

Поділюся власним досвідом. Колись для журналістського розслідування мені знадобилося вивчити певні символіки і знаки, за звичкою став досліджувати інформацію в Інтернеті. Одного разу я розповів про свою чергову працю приятелеві, який займається науковою роботою. Я скаржився на мізерність і однотипність інформації та порушив питання щодо її довільного походження в Інтернеті — тобто, кому що в голову стукнуло, той про те й написав. Він з подивом вислухав мене і настійно порекомендував відвідати бібліотеку. Я досить скептично поставився до його поради, адже Інтернет був для мене цілим Клондайком інформації та ідей. Там є все! Скажу, що подібна хибна думка нині засіла у головах багатьох журналістів — очевидно, тому ми й отримуємо через пресу і телебачення далеко не найякіснішу інформацію. Адже раніше, до появи Інтернету, все було інакше! Взявши пораду приятеля до уваги, я пішов до Національної історичної бібліотеки, що знаходиться на території Києво-Печерської лаври (вул. Лаврська, 5).

Чуйний персонал цього закладу з радістю відповідав на усі мої запитання. Куди там тому Інтернету з його однотипними сайтами! Ось воно — живе людське слово! Ось він, грамотний підхід до справи, енциклопедія живого знання!!! Працівники бібліотеки мають унікальну обізнаність. Їхня пам’ять про те, де і в якій книзі я можу знайти необхідну мені інформацію, працює краще, ніж пошукові системи Інтернету! Отримавши таку допомогу, я відразу знайшов усе, що мені було треба. І ті статті, які були написані мною, вийшли у світ завдяки тому величезному пласту знань, що закладений в бібліотеках. Більше того, працюючи з книгами в галузі історії, я почав знаходити істотні неточності подання цієї інформації в Інтернеті або ж її зумисне спотворення.

Тож, дорогі читачі, на сьогодні ми з вами все ще маємо унікальну можливість працювати та отримувати необхідну інформацію в найкращих, навіть в порівнянні зі світовими, вітчизняних пошукових системах ― бібліотеках. Не упустіть її! Двері більшості бібліотек відкриті для вас!

Адже в чому на сьогодні полягає проблема якісної вітчизняної інформації в Ітернеті? В тому, що всі книги, що знаходяться у бібліотеці, треба оцифрувати. А цього, на жаль, ніхто не робить. Це дуже копітка і довготривала праця. З іншого боку, повертаючись до проблеми збереження та правдивості інформації, згадується прислів’я: «що написане пером, того не вирубаєш і сокирою». Адже, по суті, оцифровка книг — справа дуже відповідальна. Якщо цим займатиметься недобросовісна людина, тож не виключено, що можуть з’явитися і «любителі виправляти історію»: вносити непоправні корективи до текстів книг (без особливих на те витрат), подавати історичну інформацію неправдиво — або під певним кутом для зміни свідомості читачів, або догоджаючи правлячому режимові. Раніше це робилося набагато складніше. Постійно випускалися нові підручники історії, й усі могли помітити ці зміни. У мережі ці поправки будуть помітні лише незначній кількості людей ― науковим співробітникам та працівникам даного напрямку. А основна маса народу ― ми з вами ― можемо залишитися в повній невідомості.

Ще мене турбує проблема стійкої роботи Інтернету і його серверів. Адже без електрики вона не можлива. Я розумію ваш скептицизм щодо того, що можуть бути перебої з електроенергією, але сьогодні ми можемо пересвідчитися і в тому, що можуть статися будь-які події, пов’язані зі стихійними лихами, війнами і таке інше. Якщо електрика пропаде, то разом з нею обмежиться і доступ до всієї інформації, що знаходиться на серверах. Ми не зможемо використати сучасні носії та накопичувачі інформації без електрики, а отже, не зможемо й отримати записану на них інформацію. Книга в цьому плані є набагато надійнішим «хранителем» знань людства.

Звичайно, Інтернет є дуже важливим і корисним винаходом людства. Але, як і всі знання та винаходи в цьому світі, все залежить від того, в чиїх руках вони перебувають — відповідно, чи служать вони добру, творінню, розвитку, чи злу та руйнуванню. Тому дуже важливо, щоб люди мали доступ до істинних знань та розвивали в собі позитивні якості, наповнювали той же Інтернет потрібною і правдивою інформацією. Тоді цей винахід людства стане дійсно якісним джерелом знань.

Сьогодні бібліотеки називають «інтелект-центрами». Ця дійсно вірна назва для місця, де люди підвищують рівень свого інтелекту, розвивають його і мають доступ до знань не лише в галузі історії, але і в галузі точних наук, медицини, філософії, літератури і т. д. Та найголовніше те, що ці книги є не лише у великих міських бібліотеках, але й у районних та сільських. Перебуваючи в незабутній атмосфері, яка панує в читальних залах бібліотеки, працюючи з книгами, мимоволі поринаєш в особливий світ, який готовий відкрити свої секрети допитливій людині. Тож, дорогі друзі, поки ще є така можливість ― ласкаво просимо до Світу справжнього скарбу людства, до світу Книжкових Знань!

Віктор Єфремов
учасник Міжнародної громадської організації «ЛАГОДА»

Наверх
 
Нравится