Лагода

Шановні організатори фестивалю "ДоброТи", не знаю, чи прийдеться, так би мовити, до двору мій лист... Але дуже вже хочу розповісти про те, що сталося зі мною на фестивалі. А сталося щось незбагненне і, я б сказала, глобальне. Ви перевернули мій світ з ніг на голову, тобто, мабуть, навпаки — повернули його з голови на ноги.

Поясню. Я взагалі-то не дуже вірю в оці гасла про добро. Настільки вже звикла, що нас постійно ловлять на гарні слова, як на наживку, що все сприймаю як рекламу. Але я люблю рукоділля, люблю народне ремесло і все таке, тож на вашу територію зайшла спеціально на лагоду з виготовлення оберега "Око Бога", гроші приготувала — ну, там за матеріал заплатити і за консультацію майстра. Перше здивування — коли нас без зайвих запитань і "без грошового внеску" всадовили в коло, якось так по-простому... Хм... Ну, вмостилася і я, переживаючи, що не взяла ніяких ниток, мабуть, залишуся без оберега, хіба в когось відкуплю трохи. Аж ось перед нами висипали цілу купу різнокольорових мотків, роздали всім дерев’яні палички. Почали майструвати. Майстер-клас вів зовсім ще молодий юнак. "Ну що він там може знати, такий ще юний?" — подумалося мені. Але я була вражена його обізнаністю в царині історії слов’янства. Та це не головне. Він був ДОБРОЗИЧЛИВИМ і на диво УВАЖНИМ. Він терпеливо пояснював доти, доки всі не зрозуміли, підходив до кожного. "Виняток", — знов подумала я. Бо ж перебувала під впливом панівної нині думки про те, що молодь зараз — невихована і безкультурна. "І де вони тільки набрали таких ввічливих?", — міркувала собі.

Виготовивши оберіг, вирішила детальніше вивчити територію фестивалю. І знову в кожній ятці мене зустрічали усміхнені і ввічливі юнаки та дівчата. Здивуванню моєму не було меж, як і радості. Радості за те, що не все так погано в нашій країні, що є в нас гарні люди, в тім числі й молоді, і цих людей — багато!

Дякую, дорогі лагодівці, що відкрили мені очі на нашу молодь. Тепер я переконана, що наша Україна має перспективи розвитку, зокрема й духовного.

Процвітання вам, шановні! І нехай доля буде прихильною до вас.

Марина Зоряна, м. Вінниця