Лагода

6 листопада 2011 року в Києві відбувся дивовижний захід нового формату мислення, аналогів якого я ще не зустрічала серед числа інших культурних заходів столиці. Сонячної листопадової неділі Київ побачив унікальний Фестиваль «ДоброТи», на якому мені пощастило побувати. Це був блискучий взірець для талантів і ентузіастів — взірець того, як можна і треба створювати заходи чи то у своєму місті, чи на своєму робочому місці, у своїй родині, у своєму колективі.

Скажу відверто, що особисто для мене цей фестиваль став справжнім святом знань та позитивних емоцій. Ще ніде, в жодному місці, не доводилося бачити таку величезну кількість різноманітних можливостей для розкриття своїх талантів, для повноправної участі у соціальному житті суспільства, для отримання нових знань і досвіду, та й просто для прекрасного, насиченого подіями дозвілля, сповненого позитивними думками та емоціями. До того ж, усе це в одному місці, в один день і абсолютно безкоштовно для всіх людей. А все це завдяки організаторам фестивалю — Міжнародній громадській організації «Лагода». Все тут було як слід, по-людськи — так, як і має бути на справжньому громадському заході в цивілізованому суспільстві. Позитивна реакція відвідувачів фестивалю не змусила себе чекати. Люди дійсно скучили за такими заходами, організованими саме для людей і заради людей.

Надзвичайно добра і світла атмосфера панувала в приміщенні, де проходив фестиваль. Перш за все, вразило розмаїття лагод (майстер-класів): нпочинаючи від порад по створенню сприятливої атмосфери в сім’ї, використанню домашньої арттерапії для контролювання негативних думок, умінню переключати свій настрій при створенні подарунків своїми руками (слов’янської ляльки-мотанки, орігамі і т.п.) і закінчуючи навчанню естетичним основам гри на флейті. Все, що на перший погляд здається складним, насправді виявляється досить простим і легким. Людяне та добре ставлення майстрів, які проводили лагоди, їхній позитивний настрій воістину благотворно впливали на здатність людей до навчання. Мені як педагогу цей принцип відомий вже давно: «Для максимально ефективного навчання має бути створена максимально приємна психологічна атмосфера». Але скажу чесно, що вперше у своєму житті я спостерігала настільки явний прояв суті цього принципу. Вперше в житті я зіткнулася з такими людьми, які володіють щирим наміром поділитися не лише знаннями, а й своєю добротою з кожним відвідувачем.

Цікавим було також і те, що на кожній із лагод їх ведучі у своїх поясненнях проводили паралель з внутрішнім світом людини. Це давало можливість не лише краще зрозуміти суть справи, а й спонукало до самовдосконалення власної психології, сприйняття себе і навколишнього світу. Наприклад, я усвідомила, наскільки важливо щодня контролювати свої думки, не допускати негативних їхніх проявів і приділяти важливу увагу всьому тому, що ти робиш, як робиш, для чого, і що саме ти несеш у цей світ. Можливо, в силу своїх внутрішніх пошуків, я виділила саме цю інформацію із загального потоку різноманітних цікавих знань. Мені здається, що кожен відвідувач мав можливість знайти на цих лагодах щось важливе і необхідне для себе, відповіді на якісь свої внутрішні, суто особисті питання. Я щиро вдячна всім майстрам, які проводили лагоди, за їхню чуйність, доброту та за ті знання, якими вони поділилися з людьми.

Вершиною даного свята для людей став показ соціальних роликів нового формату. Всі вони були сповнені глибокого сенсу, ідеї, професійного підходу до вирішення проблеми. Хотілося б зупинитися на одному із роликів, що має назву «Професія ДоброТи». Мета соціальних роликів полягає якраз у тому, щоб рекламувати і пропагувати позитивні моделі поведінки. Так ось саме ролик «Професія ДоброТи» в цьому плані став для мене ідеалом. Адже в ньому було показано, як кожна людина, перебуваючи на своєму робочому місці, може чинити по-людськи. Приміром, пекар не кладе шкідливі добавки в тісто, а натомість щедро здобрює його родзинками, адже потім ці вироби будуть вживати діти; продавець на ринку проявляє доброту до усіх покупців, незалежно від кількості придбаних ними товарів; двірник повертає загублений гаманець; чиновник не бере хабарів. Подібні вчинки дійсно є етичною нормою поведінки людини, хіба не так? І є люди, які саме так і чинять. Я вірю, що завдяки такій соціальній рекламі їх стане ще більше, адже бути добрим і щедрим — це природна потреба людини доброти.

Вразив мене і представлений на фестивалі проект «Київ майбутнього», на якому був продемонстрований результат дослідницької роботи, що стосується питання першопочаткових покровителів Києва — Архангела Гавриїла і Діву Марію. Саме в зв’язку з цим фактом був запропонований проект спорудження пам’ятника Гавриїлу і Марії в центрі Києва, а саме на Площі Незалежності, де зараз стоїть пам’ятник Архангелу Михаїлу. Варто зазначити, що свого часу зведення пам’ятника Архангелу Михаїлу на головній площі столиці викликало низку нарікань з боку жителів Києва, громадськості та духовенства — загальний вигляд цього спорудження геть не відповідав православним канонам. Тому проект заміни пам’ятника Архангелу Михаїлу на пам’ятник Діві Марії та Архангелу Гавриїлу мені здається досить своєчасним. Ймовірно, що сила Києва та його духовна основа тільки зміцняться, якщо в центрі міста стоятиме пам’ятник істинним духовним покровителям міста. З почуттям гордості за своє рідне місто і країну я залишила свій підпис у публічному зверненні до влади з приводу цього проекту, і сподіваюсь, що влада прислухається до думки народу.

Дуже сподобалася ідея організаторів об’єднати на фестивалі книжкові виставки на тему доброти від бібліотек та видавництв. Адже бібліотеки дійсно мають величезний запас літератури, яка дуже затребувана, але її немає в Інтернеті. А для видавництв це чудова нагода дізнатися, які саме книги користуються попитом в бібліотеках (а це, як правило, давні та рідкісні видання) і взятися за їх перевидання. Так радісно було бачити, як молодь із захватом звертається до бібліотечних джерел, відкриваючи для себе величезний позитивний світ. Усі книги також були ретельно підібрані за тематикою. Для людей виставлялися саме ті книги, які залюбки перечитує не одне покоління. Вони є цінними завдяки хорошому та змістовному тексту, сповненому глибинної суті й людяності. Спасибі всім працівникам бібліотек за їхню працю!

Після завершення фестивалю моїй вдячності всім цим людям не було меж. Складно навіть висловити словами те неповторне відчуття радості в моєму серці. А головне, що хочеться відзначити, — з’явилося натхнення творити добро і здійснювати конкретні спроби щодо його втілення!

Спасибі організаторам фестивалю! Це був блискучий взірець того, як можна і треба організовувати подібні заходи кожній людині. Це можна легко зробити у себе вдома чи на робочому місці — яка б це установа не була: чи то банк, чи інститут, чи виробництво. Подібний фестиваль в рамках інституту та спецшколи при інституті — на даний момент є моєю метою. Завдяки фестивалю «ДоброТи» я зрозуміла, що в цій добрій справі немає абсолютно нічого складного, потрібно лише зібрати команду ініціативних і добрих людей: викладачів, учнів, батьків. Майже у кожного з нас є талант, яким би ми могли поділитися з іншими. Варто лише захотіти це зробити, бо, як кажуть: «Головне — це бажання, а можливості додадуться». Такі заходи необхідні для того, щоб надихати людей на добрі справи, звертати їхню увагу на власні думки і на все те хороше, чим вони наділені, а ще культивувати в собі прагнення до добра, честі та порядку, активувати почуття людяності і прагнути активно розвивати культурно-моральні цінності в суспільстві.

Мені здається, що Перший Міжнародний фестиваль «ДоброТи», став хорошим, позитивним прикладом для багатьох, і його наслідком буде величезна кількість добрих справ, здійснених для людей і заради людей. Бо Добро завжди породжує Добро!

Світлана Виноградова, м. Київ